Жінки з новой книжки Зої Казанжи мешкають поряд з нами. Смороду закохуються й розчаровуються, наражаються на сучасні проблеми й утікають від минули, цілуються при місячному сяйві й плачуть у подушку, заварюють каву або чай и в'яжуть шкарпетки, слухають своих мамів и повстають проти їхнього деспотизму. При жінках - чоловіки. Теж Різні: рішучі й боязкі, хитрі й простодушні, занедбані обставинні й успішні, егоїсті й щіросердні. У сюжетах оповідань персонажі весь час у Русі - Якщо не автом, то потягом чи літаком, на Крайній випадок є й тролейбус або трамвай. Найчастіш уживання в оповідях слово «життя». І це зрозуміло, Аджея у жітті, кажуть Мудрі люди, як на довгій ніві: чи не пройдеш, ноги не вколовші. Тому авторка й обирає Життєві сюжети, у якіх КОЖЕН персонаж зазнає неухильного ран, проти й знаходится від них способ заживлення. Любов'ю.