«Діти мої! Радо приймаємо вас під надійне крило наше і обіцяємо захист і батьківське заступництво! Натомість очікуємо слухняності й завзяття, безприкладної старанності, безтрепетного служіння новій батьківщині! А хто не згоден — хай нині ж забирається назад! Гнилі серцем і слабкі руками в державі — не потрібні!..» Саме такими словами імператриця Катерина звернулася до
перших німецьких поселенців-колоністів, які на кораблях прибули до Кронштадта в пошуках ліпшого життя.
«Діти мої» — це роман Ґузелі Яхіної, що ґрунтується на основі реальних подій про винищення поволзьких німців за часів правління в СРСР Батька народів. Це розповідь на межі магічного реалізму й сюру, де буденність переплетено з казкою, а реальність із вигадкою. Щоправда, у цю напіввигадку щораз намається вклинитися позірно жорстокий, а глибоко в душі мрійливий і поетичний — майбутній Вождь великої держави, який зіткнеться в більярдному двобої з таким само одіозним фюрером.