Пам'ятаєте пана Нансі з "Американських богів" — галантного добродія при капелюсі та в канаркових рукавичках, який завжди має кумедну оповідку напохваті? Так от, він помер. Помер, якщо вже відверто, геть неоковирним чином, створивши всім навколо самі лише незручності. Та, зрештою, ця історія — зовсім не про нього...

Чарлі-Товстун (зовсім не огрядний чоловік, якщо ви мене запитаєте; але цим прізвиськом його нагородив рідний татко — а такі прізвиська чіпляються намертво, як жуйка до підошви кедів) живе собі тихим життям у Лондоні, зводить цифри у таблички на роботі, а вечорами бачиться із красунею-нареченою Розі... Ні-ні, не подумайте ні про які непристойності! Справа між Чарлі-Товстуном та Розі рухається до весілля, і, звісно ж, чудовою ідеєю було б запросити його татка, аби Чарлі з ним помирився, чи не так?

Чарлі впевнений, що це все лише накличе на нього халепу, але не знаходить аргументів, щоб протиставити коханій та її матері. І тоді, навідавшись у місця свого дитинства, у Флориду, Чарлі дізнається не тільки те, що його татко помер, осоромивши свою родину, і не тільки те, що його батько був одним із богів, — а й те, що всі божественні сили успадкував брат Чарлі, про якого той геть забув до сьогодні. І от тепер халепа справді починається!